Відмова в реєстрації торговельної марки ЄС не означає автоматичну втрату можливості отримати охорону. Право на апеляцію в EUIPO дає заявнику формалізований механізм перегляду рішення першої інстанції — і скористатися ним можна не лише після відмови в реєстрації, а й після рішення в процедурі опозиції, якщо воно негативне для однієї зі сторін.
Хто має право подати апеляцію
Право на оскарження має будь-яка сторона провадження, на яку ухвалене рішення несприятливо впливає (стаття 67 EUTMR). Апеляція подається не проти всієї процедури реєстрації загалом, а проти конкретного акта — і в її тексті потрібно чітко вказати, оскаржується рішення повністю чи лише в частині.
Зауваження експертизи — це ще не підстава для апеляції
Тут криється типова помилка заявників. Попередні зауваження експертизи на етапі розгляду заявки самі по собі не є рішенням, яке можна оскаржити. Поки формальне рішення не ухвалене, заявник користується правом подавати пояснення в межах первинної процедури, а не апеляційної. У такій ситуації право на апеляцію виникає після повідомлення про рішення за результатами експертизи — саме дата цього повідомлення є відправною точкою для обчислення процесуальних строків.
Строки, які за загальним правилом не підлягають продовженню
Процедура складається з двох послідовних кроків із різними дедлайнами:
Повідомлення про апеляцію (Notice of Appeal) подається протягом двох місяців з дати повідомлення про рішення, і саме в цей строк має бути сплачений апеляційний збір — €720. Без сплати збору апеляція вважається неподаною, навіть якщо повідомлення надіслано вчасно.
Письмове обґрунтування (Statement of Grounds) подається окремо, протягом чотирьох місяців з тієї самої дати повідомлення — цей строк довший за перший, тому обґрунтування можна доопрацьовувати вже після подання самого повідомлення про апеляцію.
Пропуск будь-якого з цих строків за загальним правилом призводить до втрати права на апеляційний перегляд: механізм further processing (продовження провадження) до них не застосовується. У виняткових випадках, коли сторона доведе, що вжила всіх заходів обачності, вимаганих обставинами, можливе поновлення в правах — restitutio in integrum за статтею 104 EUTMR.
Коли рішення можна виправити ще до розгляду Апеляційною радою
Для апеляцій в односторонніх (ex parte) процедурах — тобто там, де заявник є єдиною стороною провадження — діє процедура interlocutory revision (стаття 69 EUTMR): якщо підрозділ, який ухвалив початкове рішення, визнає апеляцію допустимою й обґрунтованою, він має переглянути власне рішення без передачі справи до Апеляційної ради. Якщо рішення не переглянуто протягом одного місяця з моменту отримання письмового обґрунтування апеляції, справу без зволікання передають до Апеляційної ради.
Розгляд Апеляційною радою
Апеляційна рада EUIPO (Board of Appeal) розглядає справу переважно в письмовій формі, без усного слухання — перевіряє правильність застосування права та обґрунтованість мотивів відмови на підставі поданих матеріалів.
За результатами розгляду рішення першої інстанції може бути скасоване повністю чи частково, змінене по суті або справу може бути повернуто на повторний розгляд до підрозділу, який ухвалив початкове рішення.
Що робити після негативного рішення Апеляційної ради
Якщо Рада залишає відмову в силі, рішення можна оскаржити далі — до Загального суду ЄС у строк, встановлений статтею 72(5) EUTMR; при точному обчисленні цього строку також застосовуються Правила процедури Загального суду. Рішення Загального суду можна оскаржити до Суду ЄС з питань права, але для справ, що походять із незалежної Апеляційної ради EUIPO, така апеляція не розглядається далі, якщо Суд ЄС спочатку не допустить її до провадження за статтею 58a Статуту Суду ЄС — а допускає він її повністю чи частково лише тоді, коли справа порушує питання, істотне для єдності, послідовності чи розвитку права ЄС.
Але перш ніж рухатись цим шляхом, варто тверезо оцінити альтернативи. Залежно від підстав відмови часткове обмеження переліку товарів чи послуг може бути дешевшим і швидшим рішенням за апеляцію та в окремих випадках усунути саму проблему — але якщо відмова стосується самого позначення щодо всього заявленого переліку, таке обмеження нічого не вирішить. Подання нової заявки натомість означає нову дату подання — на відміну від апеляції, яка зберігає початкову дату подання оригінальної заявки, якщо оскарження в результаті буде успішним.
Найкраща стратегія щодо апеляції, втім, — не потребувати її взагалі: ретельна оцінка ризиків до подачі заявки знімає значну частину підстав для майбутньої відмови ще на етапі підготовки. Якщо ж відмова прийшла після заперечення третьої сторони в процедурі опозиції, апеляція — не єдиний інструмент: варіант мирового врегулювання чи обмеження переліку часто залишається доступним навіть на цій стадії.
Успіх апеляції залежить від трьох речей: дотримання жорстких строків, чіткої юридичної аргументації, побудованої на актуальній практиці Апеляційної ради, і правильно обраної стратегії — не кожну відмову варто оскаржувати, і не кожну варто залишати без відповіді. Бюро Dr. Emil Benatov & Partners аналізує рішення EUIPO, оцінює перспективи їх оскарження та представляє заявників в апеляційних провадженнях перед EUIPO.
