Помилки при реєстрації торговельної марки ЄС коштують дорожче, ніж будь-де в інтелектуальній власності — одна заявка до EUIPO одразу покриває 27 країн, а отже, і ціна прорахунку одразу масштабується на весь Союз. Розбираємо п’ять типових прорахунків, які найчастіше призводять до відмови, часткового анулювання чи затяжного судового спору.
Нехтування комплексним пошуком перед подачею
EUIPO перевіряє позначення лише на власну наявність у своїй базі — відомство не аналізує відносні підстави для відмови самостійно. Це означає, що заявка може безперешкодно пройти експертизу і зареєструватись, а вже потім наштовхнутись на заперечення від власника раніше зареєстрованої національної марки чи навіть незареєстрованого позначення з більш ніж локальним значенням — фірмового найменування, комерційного позначення, домену.
Правова підстава для таких претензій третіх осіб — стаття 8(4) EUTMR, яка визнає права на незареєстровані позначення, що використовуються в обороті. Тому комплексний clearance-пошук має охоплювати не лише базу EUIPO, а й національні реєстри держав-членів через TMview та eSearch plus, а також перевірку доменних імен і фірмових найменувань у релевантних юрисдикціях.
За нашим досвідом, саме цей пункт найчастіше пропускають підприємці, що подають заявку самостійно: здається, що раз EUIPO “пропустило” заявку, конфліктів немає. Насправді відсутність заперечення на етапі експертизи нічого не гарантує — заперечення від третіх осіб подаються вже після публікації, у визначений тримісячний строк.
Невикористання ТМ за заявленими класами
Прагнення охопити якомога ширший перелік класів МКТП “про запас” створює довгостроковий ризик. Після п’яти років з дати реєстрації будь-яка третя сторона може подати заяву про часткове анулювання (скасування) за невикористання відповідно до статті 58(1)(a) EUTMR — і ті класи, для яких власник не доведе добросовісне використання (genuine use), буде скасовано.
Важливий нюанс: використання не вимагається в кожній окремій державі ЄС — юридично значуще саме “genuine use в межах Союзу” з урахуванням реального ринку і товару. Це не звільняє від дисципліни: перелік варто обмежувати тими класами й термінами, які бізнес реально планує використовувати, а не тими, що “можуть знадобитись колись”. Детальніше про механізм і практику українських та європейських судів ми розбирали в статті про Анулювання торговельної марки за невикористання, а про логіку розподілу товарів за категоріями — у матеріалі про Ніццьку класифікацію.
Недооцінка суворості строків EUIPO
Процедура реєстрації регламентована жорсткими дедлайнами. Так, існують інструменти на кшталт continuation of proceedings і reinstatement of rights для виняткових випадків у односторонніх (ex parte) процедурах, але покладатись на них як на страховку — ризиковано: це виняток, а не стандартний запасний варіант.
Пропуск строку відповіді на зауваження експертизи чи строку подачі документів найчастіше є фатальним і призводить до втрати заявки саме через формальну причину, а не через суть позначення. Залучення патентного повіреного, який веде календар дедлайнів і контролює кореспонденцію з EUIPO, знімає цей ризик практично повністю.
Невірно оформлена заявка на пріоритет
Якщо заявка на ТМ ЄС подається протягом шести місяців після першої ідентичної національної подачі — наприклад, в Україні — заявник має право вимагати конвенційного пріоритету і зберегти більш ранню дату захисту. Право на такий пріоритет діє за правилом “потрійної тотожності”: той самий заявник, той самий знак, той самий перелік товарів і послуг.
Тут є момент, який часто упускають: пріоритет не може базуватися на міжнародній реєстрації як первинній підставі — лише на національній, регіональній чи вже поданій заявці на ТМ ЄС (EUIPO Guidelines, Priority). Помилка в цьому пункті означає втрату переваги в даті — а це критично, якщо конкурент подасть схожий знак у проміжку між двома заявками.
Подача без аудиту абсолютних підстав
На відміну від відносних підстав, абсолютні підстави для відмови EUIPO перевіряє самостійно і суворо. Сюди належить перевірка, чи не є позначення описовим (просто називає товар чи його властивість) чи оманливим — наприклад, вказує на географічне походження, яке не відповідає дійсності.
Якщо марка порушує ці вимоги, відмова прийде вже на етапі експертизи — і йдеться не лише про втрачений офіційний збір за подання, а й про час, витрачений на очікування рішення. Юридичний аудит позначення до подачі, а не після відмови, — той рідкісний крок, що коштує в рази дешевше за виправлення наслідків.
Читайте також: про офіційні збори за подання заявки та варіанти економії на реєстрації — у статті про Вартість реєстрації торговельної марки ЄС.
Що з цього випливає для стратегії реєстрації
Реєстрація торговельної марки ЄС — це інвестиція у правовий фундамент бізнесу, і більшість описаних ризиків усувається не додатковими витратами, а плануванням до подання заявки: пошуком колізій, реалістичним переліком класів, контролем дедлайнів і юридичним аудитом позначення. Дешевше на тиждень відкласти подачу заради перевірки, ніж роками захищати вже зареєстровану марку від оскарження чи часткового анулювання.
